Вступна частина

На дошці слова Анатолія Кузнєцова: "Цей роман я починав писати в Києві, в хаті у матері. Але потім не зміг продовжувати і поїхав: не міг спати. Ночами уві сні я чув крик: то я лягав, і мене розстрілювали в обличчя, в груди, в потилицю, то стояв збоку з зошитом в руках і чекав початку, а вони не стріляли, бо у них була обідня перерва, вони палили з книг багаття, качали якусь пульпу, а я все чекав, коли ж це станеться, щоб я міг сумлінно все записати. Цей кошмар переслідував мене, це був і не сон, і не ява, я підхоплювався, чуючи в вухах крик тисяч людей, що гинуть...".

Якщо учні не знають відповіді на запитання, розкажіть про роман "Бабин Яр" та основні віхи історії Яру від розстрілів до трагедії 1961 року.

Запитання до учнів:

• Чи можете ви припустити на основі цього уривку, про яку книгу і які історичні події або історичний час ідеться?

Робота в парах

Щоб з’ясувати, наскільки роман є документальним і чи відповідає дійсності, попросіть учнів у парах виконати завдання з додатка 1 (кожна пара має сидіти біля комп’ютера із підключенням до інтернету). Також можна дати це завдання як випереджувальне перед проведенням заходу.

Обговорення виконаної у парах роботи

В процесі обговорення виконаної у парах роботи учні мають можливість висловитися (за бажанням) щодо виконаного завдання: чи складно було виконувати, якого висновку дійшли учні?

Аналіз історичних подій, що привели до створення декількох варіантів роману "Бабин Яр"

Анатолій Кузнєцов почав писати свій роман після подій Другої світової війни, коли офіційну версію подій було змінено, а тому роман вийшов у скороченому варіанті, який, однак, потім заборонили. Згодом уже за кордоном автор доопрацював свій роман.

Зверніть увагу учнів на те, що змусило автора покинути межі СРСР.

У розділі "До читача" автор пише (бажано вивести цю цитату на дошку або роздати учням роздрукований варіант на кожну парту): "Відмінності в цьому виданні зроблені так: Звичайний шрифт – це було опубліковано журналом “Юність” в 1966 р. Курсив – було вирізано цензурою тоді само. Взяте в дужки [] – доповнення, зроблені в 1967–70 роках. АВТОР Лондон, 1970 р."

Робота із уривками роману

Для роботи із уривками роману та аналізу обставин, що привели до декількох варіантів роману, запропонуйте учням переглянути зміст роману і виконати завдання нижче.

Зверніть увагу: Для кращого розуміння контексту під час виконання цього та наступних кроків можливо буде варто дати учням час на ознайомлення з розділами віртуальної виставки, присвяченими пам’яті про Бабин Яр у 1960–1970-ті роки.

Завдання для учнів:

• Обрати два уривки: один – який викреслила цензура, а другий – написаний за кордоном.
• Проаналізувати ці уривки та аргументувати, що змусило автора викреслювати частини тексту, та чому дописане з’явилося лише за кордоном?

Представлення роботи з уривками (за бажанням)

Після представлення роботи груп, можна порівняти аргументи учнів з аргументами самого автора: "Перший рукопис цієї книги я приніс у журнал “Юність” в 1965 році. Мені його негайно – можна сказати, із жахом – повернули і порадили нікому не показувати, поки не приберу “антирадянщину”, яку позначили в тексті. Я прибрав важливі шматки з глав про Хрещатик, про вибух Лаври, про катастрофу 1961 року й інші – і офіційно подав пом’якшений варіант, у якому сенс книги був затушований, але все ж вгадувався".

Доля автора

Проаналіхуйте вплив роботи над романом на долю автора. Іноді наша пам’ять приводить до стресу. Організм людини захищається та намагається блокувати цю пам’ять. Через роботу над романом автор мав проблеми не лише із владою, а й із самим собою.

Виведіть на дошку цитати із додатка 2 (або роздайте роздруківки).

Запитання до учнів:

• Як пам’ять про Бабин Яр позначилася на долі письменника?
• Чи варто, на думку учнів, зберігати пам’ять про трагедії, якщо це погано впливає на сьогодення людини?
• Чому автор не зважаючи ні на що, все ж таки продовжував свою роботу над романом, намагаючись відтворити історичну правду?

Підбиття підсумків заняття

На основі відповідей учнів зробіть загальний висновок та закінчіть урок цитатою Анатолія Кузнєцова: "Ми не сміємо забувати цей крик. Це не історія. Це сьогодні. А що завтра? Які нові Яри, Майданеки, Хіросіми і Колими – в яких місцях і яких нових технічних формах – приховані ще в небутті, в очікуванні свого часу? І хто з нас, що нині живуть, уже, можливо, є кандидатом до них? Чи розумітимемо ми коли-небудь, що найдорожче у світі – життя людини і її свобода? На запитаннях, мабуть, я і обірву цю книгу. Бажаю вам миру. І свободи".